Теорія:

При використанні механізмів, завжди здійснюється робота, що перевищує роботу, яка необхідна для досягнення поставленої мети, тому розрізняють повну або затрачену роботу — Aз і корисну роботу — Aп.
Наприклад, необхідно підняти вантаж масою \(m\) на висоту \(h.\)
У цьому випадку корисна робота затрачується на подолання сили тяжіння, що діє на вантаж.
 
При рівномірному підйомі вантажу, ця робота може бути знайдена наступним чином:
Aп=Fs=mgh
 
Якщо для підйому вантажу застосовують блок або будь-який інший механізм, то,
крім сили тяжіння вантажу, доводиться долати ще й силу тяжіння частин механізму, а також діючу в механізмі силу тертя.

Більш того, виграючи в силі, завжди програють у шляху, що також впливає на роботу.
Все це призводить до того, що здійснена за допомогою механізму затрачувана (повна) робота завжди трохи більше корисної роботи:
Aз>Aп або AпAз<1.
Відношення корисної роботи до повної роботи називається коефіцієнтом корисної дії механізму.
Скорочено коефіцієнт корисної дії позначається ККД.
ККД=Aп.
Щоб знайти ККД механізму, треба корисну роботу поділити на роботу, яка була витрачена при використанні даного механізму.
Зазвичай ККД виражають у відсотках і позначають грецькою літерою η «ета».
η=AпAз100%
 
Зверни увагу!
ККД будь-якого механізму завжди менше \(100%\).
Конструюючи механізми, прагнуть збільшити їх ККД. Для цього зменшують тертя у вісях механізмів та їх вагу.
 
Джерела:
Громов СВ.  Физика: Учеб. для 7 кл. общеобразоват. учреждений/С. В. Громов, Н. А. Родина.— 4-е изд.— М.: Просвещение, 2002.— 158 с: ил.
А. В. Перышкин, Физика. 7 кл. : учеб. для общеобразоват. учреждений — 13 е изд., стереотип. — М. : Дрофа, 2009. - 192 с. : ил.