Теорія:

Зі збільшенням глибини гідростатичний тиск зростає.
Особливо великих значень тиск досягає на дні морів і океанів. На глибині \(10 \)км тиск води становить близько \(100 \)мільйонів паскалів!
Незважаючи на величезний тиск і на глибині живуть тварини: різні голкошкірі, ракоподібні, молюски, черви, а також глибоководні риби.
Організм цих тварин пристосований до існування в умовах великого тиску, і точно такий же тиск є у них всередині.
 
Вже на глибині \(180 \)м царює морок. Мешканці глибин або сліпі, або, навпаки, мають дуже розвинені очі. Деякі з глибоководних тварин світяться власним світлом.
фV_06t(2).jpg фV_06t(3).jpg фV_06t(4).jpg
Освоювати підводний світ людина почала вже давно. Досвідчені нирці (ловці перлів, збирачі губок), затримуючи дихання, занурювалися без всяких пристосувань на глибину \(20-30 \)метрів.
Опускатися на дуже великі глибини людина без спеціального спорядження не може. Цьому заважає як відсутність повітря, так і величезна гідростатичний тиск.
 
Для збільшення часу перебування під водою люди спочатку використовували дихальні трубки з очерету, шкіряні мішки з запасом повітря, а також «водолазний дзвін» (у верхній частині якого при зануренні у воду утворювалася «повітряна подушка», з якої людина і отримував повітря). Однак дихати через трубку, яка виступає над поверхнею води, можна лише тоді, коли глибина занурення не перевищує \(1,5\) м.
Зверни увагу!
 
На глибині, що перевищує \(1,5 \)м, можна дихати тільки таким повітрям, який стиснуто до тиску, рівного тиску води на даній глибині.
У \(1943 \)р французами Ж. Кусто і Е. Ганьяном був винайдений акваланг - спеціальний апарат зі стисненим повітрям, призначений для дихання людини під водою. Акваланг дозволяє перебувати під водою від кількох хвилин на глибині близько \(40\) м до години і більше на невеликих глибинах.
 
Спуски з аквалангом на глибини понад \(40 \)м не рекомендуються, так як вдихання повітря, стиснутого до великого тиску, може привести до азотного наркозу. У людини порушується координація рухів, мутиться свідомість.
 
фV_06t(5).jpg
 
При підводних роботах на різних глибинах використовують спеціальні водолазні скафандри. Якщо скафандр гумовий, то глибина занурення зазвичай не перевищує кількох десятків метрів.
На великих глибинах людина може працювати тільки в жорсткому скафандрі. В останньому випадку глибина занурення може доходити до \(300 \)м.
 

фV_06t(6).jpg
 
Для дослідження морів і океанів на великих глибинах використовують батисфери і батискафи. Батисфері опускають з надводного судна за допомогою троса. Вперше вона була використана італійцем Бальзамелло в \(1892 \)р Глибина занурення тоді становила \(165 \)м, а згодом перевищила \(1 \)км.
 
Батискаф не пов'язаний тросом з кораблем і являє собою самохідний апарат. Перший батискаф був побудований і випробуваний швейцарським ученим О. Піккаром в \(1948 \)р У \(1960 \)році син вченого Ж. Піккар разом з Д. Уолшем досягли на батискафі дна Маріанського жолоба в Тихому океані, глибина складає \(11 022\) м.
 
фV_06t(7).jpg фV_06t(8).jpg
Джерела:
Громов СВ.  Физика: Учеб. для 7 кл. общеобразоват. учреждений/
С. В. Громов, Н. А. Родина.— 4-е изд.— М.: Просвещение, 2002.— 158 с: ил.