Теорія:

Стан складного, складеного об'єкта визначається не тільки значеннями його власних ознак, але і станами об'єктів-частин. Наприклад, автомобіль переходить в стан гальмування, коли натиснута педаль гальма.
 
Такий підхід до опису складного об'єкта, при якому не просто називають його складові частини, а й розглядають їх взаємодію та взаємовплив, прийнято називати системним підходом.
Система — це ціле, що складається з частин, взаємопов'язаних між собою. Частини, що утворюють систему, називаються її елементами.
Будь-який реальний об'єкт нескінченно складний. Тому його можна розглядати як систему.
Розрізняють матеріальні, нематеріальні та змішані системи. У свою чергу матеріальні системи поділяють на природні і технічні.
 
СистемиВиди.png
 
Приклади природних систем вам добре відомі: Сонячна система, рослина, живий організм та інше.
Технічні системи створюються людьми. Приклади технічних систем: автомобіль, комп'ютер, система вентиляції.
Приклади нематеріальних систем: розмовна мова, математична мова, нотні записи.
 
Змішані системи містять в собі матеріальні і нематеріальні компоненти. Серед них можна виділити так звані соціальні системи. Соціальні системи утворюють люди, об'єднані одним заняттям, інтересами, цілями, місцем проживання тощо. Приклади соціальних систем: оркестр, футбольний клуб, населення міста.
 
Будь-яка система визначається не тільки набором і ознаками її елементів, але також взаємозв'язками між елементами.
Одні й ті ж елементи, в залежності від взаємозв'язків, що їх об'єднують, можуть утворювати різні за своїми властивостями системи.
Наприклад, з деталей одного і того ж конструктора дитина збирає різні споруди.
 
З одного й того ж набору продуктів (м'ясо, капуста, картопля, морква, цибуля, томати) можна приготувати першу (щі) або другу (рагу) страву.
З молекули одніє й тієї ж хімічної речовини (вуглецю) складаються алмаз і графіт. Але алмаз — найтвердіша речовина в природі, а графіт — м'який, з нього роблять грифелі для олівців. А все тому, що в алмазі молекули вуглецю утворюють кристалічну, а у графіті — шарувату структуру.
Структура — це порядок об'єднання елементів, що складають систему.
Зверни увагу!
Склад і структуру системи описують за допомогою схеми складу. До складу системи може входити інша система. Першу називають надсистемою, другу — підсистемою.
Ім'я надсістеми на схемі складу завжди розташовують вище імен всіх її підсистем. У цьому випадку говорять про багаторівневу структуру системи, в якій один і той же компонент може одночасно бути надсистемою і підсистемою. Наприклад, головний мозок — підсистема нервової системи птиці й надсистема, до складу якої входять передній мозок, середній мозок та ін.
 
нервсистптиця.png
 
У багатьох випадках зв'язок між об'єктами очевидний, але не відразу зрозуміло, в складі якої надсістеми їх потрібно розглядати.
 
Наприклад, зрозуміло, що дорожнє покриття зношується від того, що по місту їздять автомобілі, автобуси, тролейбуси та інші наземні транспортні засоби. Наземні транспортні засоби та дороги — складові частини транспортної системи міста.
 
Дерево може загинути від комах-шкідників, якщо зменшиться чисельність птахів. Комахи, птахи, дерева — компоненти системи «Парк» або «Ліс».
 
3.png
 
Головна властивість будь-якої системи — виникнення системного ефекту. Полягає він в тому, що при об'єднанні елементів в систему у системи з'являються нові якості, якими не володів жоден з елементів окремо.
 
Як приклад системи розглянемо літак. Головна його властивість — здатність до польоту. Жодна зі складових його частин окремо (крила, фюзеляж, двигуни та ін.) цією властивістю не володіє, а зібрані разом строго певним способом, вони таку можливість забезпечують. Разом з тим, якщо прибрати з системи «літак» який-небудь елемент (наприклад, крило), то не тільки це крило, але і весь літак втратить здатність літати.
Джерела:
Босова Л. Л., Информатика и ИКТ : учебник для 7 класса. М. : БИНОМ. Лаборатория знаний, 29 с.