Теорія:

Присвійні прикметники, утворені від іменників, що позначають імена та прізвища, пишемо з великої літери: Сергіїв олівець, Софіїн вінок, Шевченкова поема.
 
З малої літери пишемо присвійні прикметники, що входять до народних назв рослин: петрів батіг (цикорій), адамове ребро (купина).
 
З малої літери пишемо утворені від власних імен присвійні прикметники, які входять до складу фразеологізмів (езопова мова, аріаднина нитка) або наукових термінів (піфагорова теорема).
 
Кінцеві приголосні основи іменників [г], [к], [х] за творення присвійних прикметників чергуються з [ж], [ч], [ш]: Ольга — Ольжин, дочка — доччин, качка — каччин, муха — мушин.