Теорія:

Суфікси

Правила

Приклади

-н(ий),

-н(ій)

 

 

Суфікс -н(ий) вживається в переважній більшості якісних і відносних прикметників.

Суфікс -н(ій) вживається порівняно в небагатьох прикметниках (переважно відносних).

Суфікс -н(ій) вживається в усіх прикметниках прислівникового та іменникового походження, які мають перед цим суфіксом ж, ш.

 

Примітка. У прикметниках, твірна основа яких закінчується на н, приєднання суфіксів   -н(ий), -н(ій) викликає подвоєння н.

 

дружний (спів), західний, мільйонний, принадний, природний, фабричний

братній, всесвітній, городній, давній, житній, задній, крайній, літній, майбутній, матерній, незабутній, освітній, пізній, ранній, самобутній, суботній, хатній та ін.

ближній, вчорашній, давнішній, домашній, дорожній, дружній (потиск руки), зовнішній, колишній, мужній, поздовжній, порожній, прийдешній, ранішній, сінешній, справжній, сьогоднішній, тутешній, художній; але: потужний

знаменний, осінній, плинний, ранній, туманний

-анн(ий),

-енн(ий),

-ан(ий),

-ен(ий)

 

Прикметникові суфікси -анн(ий), -енн(ий), які вживаються для підкреслення найвищої міри ознаки, пишуться з двома н.

Подібні прикметники завжди мають наголос на суфіксі, що відрізняє їх від дієприкметників, утворених від дієслівних коренів за допомогою суфіксів -ан(ий), -ен(ий).

невблаганний, нездоланний, неоціненний, несказанний, нескінченний, страшенний; але: жаданий

бажаний, незлічений, неоцінений, неподоланий, несказаний, нескінчений

-ич(ий),

-ічн(ий)

(-їчн(ий))

 

Складні суфікси -ичн(ий), -ічн(ий) [-їчн(ий)]  виступають, як правило, у прикметниках, похідних від слів іншомовного походження; при цьому після кінцевої основи д, т, з, с, ц, ж, ч, ш, р уживається — ичн(ий).

Після решти приголосних — -ічн(ий).

Після голосних — ‑їчн(ий).

історичний, класичний, математичний, ортопедичний

академічний, анархічний, археологічний, епічний, ідилічний, органічний

архаїчний, героїчний, прозаїчний

-ин, -їн

 

 

У присвійних прикметниках, утворених від іменників першої відміни, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин.

Після голосних — -їн.

Примітка. Приголосні г, к (шк), х перед суфіксом -ин змінюються на ж, ч(щ), ш.

баба — бабин, Галя — Галин, Коля — Колин, Маруся — Марусин, свекруха — свекрушин, тітка — тітчин

Марія — Маріїн, Софія — Софіїн

Ольга — Ольжин, дочка — доччин, Мелашка — Мелащин, сваха — свашин

-ин(ий),

-їн(ий)

 

У прикметниках зі значенням присвійності, утворених від назв тварин, після приголосних (крім й) пишеться суфікс -ин(ий).

Після голосних і апострофа — -їн(ий).

бджолиний, голубиний, горобиний, качиний, орлиний

зміїний, солов’їний

-ист(ий),

-їст(ий)

 

Суфікс -ист(ий)вживається в прикметниках після приголосних.

Після голосних — ‑їст(ий).

барвистий, голосистий, іскристий, перистий (пірчастий; але перістий — рябий), променистий, урочистий

вибоїстий, гноїстий, двоїстий, оліїстий, троїстий

-ев(ий),

-єв(ий),

-ов(ий)

 

Суфікс -ев(ий)вживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом м’який або шиплячий приголосний і в яких наголос падає переважно на основу слова.

У прикметниках, у яких перед суфіксом виступають м’які н, т або й, пишеться -єв(ий).

Суфікс -ов(ий) незалежно від наголосу вживається у прикметниках, які мають перед цим суфіксом твердий приголосний.

Крім того, суфікс -ов(ий)вживається в прикметниках, які мають перед цим суфіксом шиплячий (ж, ч, ш, щ), м’який приголосний або й, причому наголос падає на закінчення.

Ці ж правила поширюються на правопис суфіксів -ов-, -ев- (-єв-) у присвійних прикметниках жіночого і середнього роду: суфікс -ов- вживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників твердої групи.

Суфікс -ев- (після голосного -єв-) вживається в присвійних прикметниках, утворених від іменників м’якої та мішаної груп.

У відповідних присвійних прикметниках чоловічого роду суфікси -ов-, -ев- (‑єв‑) чергуються з -ів (-їв).

березневий, грушевий, овочевий, ситцевий

алюмінієвий, дієвий, життєвий, значеннєвий, суттєвий

вітровий, казковий, кварцовий, палацовий, святковий, службовий

бойовий, гайовий, грошовий, дійовий, дощовий, життьовий, крайовий, нульовий, речовий, стильовий

майстер — майстрова, майстрове; Петро — Петрова, Петрове; робітник — робітникова, робітникове; Шевченко — Шевченкова, Шевченкове

Андрій — Андрієва, Андрієве; Ігор — Ігорева, Ігореве; кобзар — кобзарева, кобзареве; скрипаль — скрипалева, скрипалеве; сторож — сторожева, сторожеве; товариш — товаришева, товаришеве Василева — Василів, майстрова — майстрів, Олексієва — Олексіїв

-уват(ий)

(-юват(ий)),

-оват(ий),

-овит(ий)

 

Суфікс -уват(ий) (після м’яких приголосних -юват(ий)), вживається в прикметниках на позначення певного вияву ознаки.

Також на виявлення невеликої міри властивості, схильності до чогось, позначуваної іменниковою основою.

Суфікс -оват(ий) вживається в прикметниках, якщо наголос падає на о.

Суфікс -овит(ий) вживається на позначення високого ступеня вияву ознаки.

горбуватий, круглуватий, синюватий, темнуватий

дуплуватий, злодійкуватий, остюкуватий, піскуватий

плисковатий, стовбоватий

гордовитий, грошовитий, талановитий