Теорія:

Дієприкметник — це особлива форма дієслова, яка виражає ознаку за дією або станом і поєднує в собі граматичні особливості дієслова і прикметника.

 

Дієприкметник відповідає на питання прикметника (який? яка? яке? які?)

 

Виділяють активні і пасивні дієприкметники.

Активні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яку він сам виконує або виконував:

палаючий вогонь (вогонь, який палає зараз); 

замерзла вода (вода, що вже замерзла).

Активні дієприкметники творяться за допомогою суфіксів -уч- (-юч-), -ач- (-яч-), -л-:

танучий, палаючий, пожовклий.

Активні дієприкметники в українській мові вживаються рідко.

Пасивні дієприкметники виражають ознаку предмета за дією, яку виконує над ним хтось інший: скошена трава (трава, скошена кимось).

Пасивні дієприкметники творяться за допомогою суфіксів -н-, -ен- (-єн-), -т-:

змішаний, змінений, склеєний, змитий.

Зверни увагу!

Від дієслів із буквосполученнями -оро-, -оло- в корені і від дієслів із суфіксом -ну- можуть утворюватись паралельні форми:

пороти — поротий, порений;

розколоти — розколотий, розколений;

одягнути — одягнутий, одягнений.