Теорія:

Дієприкметник разом із залежними словами утворює дієприкметниковий зворот, який в усній мові виділяється паузами. У реченні дієприкметниковий зворот виконує роль поширеного означення.

На письмі дієприкметниковий зворот, що стоїть після означуваного слова, відокремлюється комами:

Гілки дерев мокро блищали, зволожені по-весняному. (О. Гончар)

Дієприкметниковий зворот не відокремлюється комами, якщо він стоїть перед означуваним словом:

Вітром розмаяний вогонь в’ється, тріщить, гоготить. (Леся Українка)

Якщо кілька дієприкметникових зворотів стосуються одного означуваного слова, розділові знаки між ними ставляться, як між однорідними членами речення:

Засмалені сонцем, закурені, змокрілі од поту обличчя вилискували радістю і здоров’ям. (О. Довженко)